Бальнеологічний курорт Східниця Бальнеологічний курорт “Східниця” розташований в мальовничій долині, оточеній гірськими пасмами Карпат на висоті 600 метрів на рівнем моря. Перші спогади про це карпатське поселення відноситься до X-XI ст. В кінці 50-х років XX ст. інженер-еколог Омелян Соцький відкрив унікальні Східницькі мінеральні води, які не мають аналогів у Європі. Особливого значення східницькі джерела набули після Чорнобильської катастрофи. Східниця приваблює в будь-яку пору року. Настояне на травах, на чар-зіллі смерекових і соснових борів гірське повітря оздоровчо впливає на людський організм. Унікальність курорту Східниця в тому, що на одній, порівняно невеликій території, зосереджені різні типи лікувальних вод: слабо мінералізовані – типу “Нафтуся”, з розчинними органічними речовинами в кількості 10-30 мг./л., залізисті мінеральні води з вмістом заліза від 20 до 70 мг./л., унікальні лужні (“Східницька содова”) мінеральні води типу “Боржомі”. Крім них родовище володіє мінеральними природно-столовими водами. Найчистіше Карпатське повітря, тиша гірського поселення і найкращі цілющі джерела Європи – допоможуть відчути себе здоровим та щасливим!!! Село Урич Скелі в селі Урич криють багато таємниць. Колись тут був замок Тустань. Це підтверджують рештки штучного муру, склепіння, вирубані заглибини (пази), печери, сходи, підскельні коридори, криничка. До сьогодні Тустань є загадкою. Можливо тут існував замок в середньовіччі і був знищений. Існують легенди про підземні ходи від скель до лісу. Кажуть, що під скелями є підвали ( де гуркотить земля) і в них заховані скарби. Улітку 1884 року Іван Франко, який дуже любив гори, вів тут свою першу групу студентів мандрівників з Борислава через Східницю – Урич – Корчин – Бубнище і далі у Гуцульщину. Опісля Франко залюбки повертався сюди досить часто. 30 червня 1912 року біля скель зібралась патріотична українська молодь, яка тут відкрила меморіальну дошку на честь Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича та Івана Франка. На скелі тоді були висічені слова : “Вставайте, кайдане порвіте!”. На заході розміщена ще одна група скель, що відома під назвою Гострий камінь, тут також є сліди кринички. Перекази твердять, що Тустань і Гострий камінь були колись сполучені підземним ходом. В околицях села Ямельниці на горі Ковбурі (південний схід від церкви) від осені 1943 року до 7 (6) квітня 1945 року діяла підпільна радіостанція ОУН “Вільна Україна” ( кодова назва “Афродита”). В історії протинімецької та протирадянської збройної боротьби це унікальний випадок використання у підпільних умовах радіопередавання з пропагандистською метою. Диктором англійською та французькою мовами в радіостанції був бельгієць Альберт Газенбрукс - “Західний”, який у лавах ОУН боровся за високі ідеали свободи та справедливості і за це карався вісім років у московських таборах. В селах Підгородці, Крушельниця, Ямельниця, Орів, Верхня і Нижня Стинави взимку 1945 року відбувався вишкіл пропагандистів ОУН. Вишкіл закінчився трагічно – 25 лютого цього ж року 25 його учасників загинули у затятому бою з московськими окупантами біля села Лукавиця Долішня. Недалеко села Крушельниця, над річкою Стрий, таборували пластуни куреня “Загін Червоної Калини” ( зокрема, слід згадати місячний вишкіл у 1930 році). Членами куреня були Степан Бандера ( майбутній Провідник ОУН), Степан Новицький ( один із зачинателів українського гірськолижного спорту, згодом майор УПА), Степан Охримович ( співтворець ОУН ), Ярослав Рак ( закатований німцями, близький співробітник Степана Бандери), Олекса Гасин ( опісля полковник, Шеф Штабу УПА). В цьому ж селі влітку 1944 року мав простій крайовий військовий штаб УПА-Захід.